Щодо визначення житлового будинку

Цивільним кодексом України (ст. 380) визначено:
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно з чинними до 1 січня 2006 року державними будівельними нормами ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" у розділі "Об'ємно-планувальні рішення" (п.п. 3.2, 3.3) наведено:
Для визначення поверховості будинків у кількість поверхів враховують усі надземні поверхи, в т.ч. мансардний, а також цокольний поверх, якщо верх його перекриття знаходиться вище планувальної позначки не менше ніж на 2 м.
Висота житлових поверхів від підлоги до стелі повинна бути не менше 2,5 м.
Висота мансардного поверху повинна бути не менше 2,3 м в місцях руху людей.
Ці вимоги щодо поверховості житлового будинку визначено також і новими будівельними нормами на проектування житла ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", введених у дію з 1 січня 2006 року.
Будівництво на садибній ділянці житлових та інших будинків здійснюється на підставі будівельного паспорту, який надається за зверненням замовника місцевими органами містобудування і архітектури та погоджується у встановленому порядку місцевими державними наглядовими органами. Зазначеним паспортом визначається призначення, розташування будинку на ділянці та його архітектурно-планувальні, конструктивні та інженерні рішення, які повинні відповідати чинним державним будівельним нормам.
Питання розроблення, погодження та затвердження проектної документації регламентується державними будівельними нормами ДБН А.2.2-3-2004.
Розгляд зазначених питань належить до компетенції місцевих органів виконавчої влади.

Інформаційний бюлетень № 6-2006